Прикарпатський національний університет вчить студентів глибинному аналізу сучасної інформації, вмінню робити усвідомлений вибір та критично мислити. У цьому переконана кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри англійської філології факультету іноземних мов Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Наталія ГОШИЛИК. Вона – на передовій справжнього фронту медіаграмотності. Вона точно знає головне: те, що ви вчитеся в простій школі, українському, а не закордонному університеті, не зменшує шансів досягнути великих успіхів. А іноді й збільшує! Адже зараз, коли є багато можливостей отримати інформацію, все залежить виключно від людини. Від того, чого вона справді прагне і як буде для цього працювати.
Занурення у світовий науковий дискурс
В Україні восьма вечора – у США: десята ранку. Різниця в часі – 10 годин. Домовляємося про відеозв’язок напередодні. Наталія Гошилик вже кілька місяців як здійснює дослідницьку роботу в рамках проєкту за програмою імені Фулбрайта. Крок, до якого наша співрозмовниця йшла наполегливо і довго, проте, виважено і усвідомлено.
Все почалося у невеличкому містечку на Волині – Нововолинську. Наталія Гошилик могла стати юристкою, займатися питаннями міжнародних відносин, але обрала англійську філологію. Дівчині добре давалася математика, природничі науки, але, напевно, найкраще – англійська мова. І хоча школа була звичайною – з двома годинами мови на тиждень – завдяки додатковому навантаженню від учительки Наталія доволі добре опанувала іноземну.
«Це був початок дев’яностих, щойно розвалився Радянський Союз, матеріалів не було, і вчительці доводилося постійно придумувати щось цікаве».
Вже на четвертому курсі Волинського національного університету імені Лесі Українки Наталія Гошилик почала викладати англійську мову, а після його закінчення все ж мала справу із міжнародними відносинами – попрацювала якийсь час у відділі міжнародних відносин університетської адміністрації. Однак, вже до того, ще будучи студенткою, тісно співпрацювала із волонтерами Корпусу Миру, представниками іноземних організацій, яких запрошував університет.
Далі – аспірантура і робота над дисертацією на тему “Лексична репрезентація часу в системі англійської мови та публіцистичному дискурсі” (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна).
Із програмою Фулбрайта, напевно, вперше познайомилася опосередковано через свою керівницю магістерської роботи Людмилу Булатецьку.
«Вона їздила за цією програмою до США. Повернувшись, дала мені для опрацювання на магістерську роботу журнал «Journal of Pragmatics» англійською мовою. Каже, читай цей матеріал і пиши. Тому я була занурена не лише в пострадянський науковий дискурс саме через науковців свого університету», – згадує Наталія Гошилик.
Наша людина за океаном
Сьогодні доцент кафедри англійської філології ПНУ сама працює за програмою академічних обмінів імені Фулбрайта у США над своїм проєктом.
Спонсорує програму американський уряд. Є кілька її варіантів – для студентів магістратури, молодих науковців, які хочуть навчитися, і програма для досвідчених науковців, які мають намір пройти стажування та самостійно працювати над обраною темою.
Кандидати, говорить Наталія Гошилик, мають написати проєкт. І в цьому для багатьох полягає складність. Адже треба не тільки прописати свої логічні кроки, обґрунтувати результати, які в кінцевому результаті хочеш отримати, прописати проектну методологію, – потрібно розуміти, як застосувати їх у своїх дослідженнях, як зрештою застосувати ці результати на практиці.
«Кандидатів відбирають дуже ретельно. Кожен має показати, що ти знаєш, що робити, що ти готова людина, аби стати послом (амбасадором) України в Америці. Адже науковець у програмі представляє не тільки свій університет свій і галузь, але й цілу Україну».
Люби свого ближнього, як самого себе
Серед наукових інтересів кандидата філологічних наук Наталії Гошилик когнітивна лінгвістика, теорія та практика міжкультурної комунікації, еколінгвістика, медіаграмотність, академічна доброчесність, методика викладання англійської мови.
І один із цих напрямків – дискурс сталого розвитку в соціальних медіа – Наталія Гошилик досліджує в рамках проєкту сьогодні у США.
Прошу пояснити «на пальцях». Адже – і це питання в контексті ще однієї теми досліджень Наталії Гошилик – треба розуміти, кому і нащо потрібен цей сталий розвиток, і як він може впливати на нас чи наше оточення.
На перший погляд все дуже складно. Однак, роздивившись речі детальніше, розумієш їх простоту. Кожен із нас має свої потреби і бажання. І кожен – хтось більшою, хтось меншою мірою – можливості та ресурси для їх задоволення. Донедавна задоволення цих потреб працювало за принципом «після нас хоч потоп», чи «трава не рости». Власне, концепція сталого розвитку передбачає задоволення нами своїх потреб таким чином, аби наступні покоління, які прийдуть після нас, також могли скористатися цією можливістю. Щоб не втілити в реальності сценарії деяких постапокаліптичних художніх фільмів чи романів.
Уряди держав комунікують зі своїми суспільствами на цю тему, а суспільства, природньо, реагують на меседжі, обговорюють їх, викладають свої реакції, дії в соціальні медіа. Власне, те, яким чином американці реагують в соціальних медіа на таку комунікацію зі своєю державою та позицію інших держав, і досліджує наша співрозмовниця.
«Це питання про те, якими мають бути наші дії, щоби ми не забирали в майбутніх поколінь ресурси, які в нас є. Тут і економічний, і екологічний, і соціальний розвиток. Це концепція ООН, яка затверджена ще у минулому столітті всіма державами-членами ООН. Мені цікаво дослідити, наскільки люди розуміють те, що пропонує їм держава, і як вони це проєктують та конструюють у соціальних медіа».
І тут ми підходимо до наступного питання – кому це потрібно і як це може бути застосовано на практиці?
Наталія Гошилик пояснює: її дослідження – це не чиста лінгвістика. Тобто, не лише вивчення, якими мовними засобами американці (в даному випадку) реагують на ті чи інші інформаційні повідомлення. Ця тема, говорить науковиця, тісно пов’язана з іншою важливою темою – критичним мисленням.
Адже ми постійно перебуваємо в оточенні різноманітної інформації. І важливо вміти критично оцінювати те, що отримуєш щодня, аби використовувати справді те, що корисне і потрібне. І цього Наталія Гошилик має намір навчати студентів ПНУ.
Не втопитися у морі інформації
Світ живе стереотипами. Чи багато ми можемо сказати такого, що відповідає дійсності, про своїх найближчих сусідів? Навіть не про сусідні держави, а про людей, які живуть поряд? Часто те, що ми думаємо, знаємо і вважаємо, є результатом наших власних досвідів, отриманих з різних джерел – ЗМІ, прочитаних, або непрочитаних книг, почутого від інших співрозмовників, із соцмереж. Наталія Гошилик наголошує – треба завжди розуміти, що ти можеш помилятися, думати стереотипами, сформованими з власного досвіду чи сукупності досвідів. Виходячи з цього, дослідження в рамках програми імені Фулбрайта має прагматичне завдання.
«Я маю в університеті курс із міжкультурної комунікації та курс із еколінгвістики. І я планую додати практичний матеріал стосовно сталого розвитку та соціальних медіа – це всі практичні результати, які я тут отримаю. Студентів можна ефективно навчати, або показувати їм напрямки, щоб вони самі продовжували шукати», – переконана Наталія Гошилик.
Соціальні медіа тут стають місточком та інструментом, певним знанням для того, щоб показати, як в сучасному 21 столітті шукати і послуговуватися інформацією. Адже треба критично ставитися до того, що подається скрізь, а в соціальних медіа особливо. І роль викладача університету тут, переконана Наталія Гошилик, важко переоцінити.
«В університеті ми отримуємо студента на 4-5 років. Нам у кожному предметі, дисципліні треба розвивати критичне мислення. Критичне – не означає тотального заперечення. Мовляв, не буду дивитися телевізор, бо там неправда, не буду читати, бо там неправда, але буду дивитися картинки. Тут треба давати інструменти, давати маячки, щоб вони самі розуміли і приходили до висновків. На курсі еколінгвістики я давала студентам робити дослідження стосовно будь-яких тем, в тому числі про сталий розвиток, на матеріалі соціальних медіа. І вони показують наскільки ефективно люди розуміють ці теми. Вони могли досліджувати гештеги, фотографії, я їм показувала, як за допомогою лінгвістики зробити якісь висновки, як ефективно комунікувати. І ми надалі будемо це все зі студентами опрацьовувати, шукати нові ідеї, шукати нові об’єкти, предмети досліджень. Бо я не можу це залишити на рівні статті. Я хочу розказати і показати студентам, в чому я бачу роль викладача в університеті», – пояснює Наталія Гошилик.
Дати собі раду і навчити цього інших
Ставити питання – чому така картинка, чому таке відео чи аудіо додано, відповісти на 5 основних питань – це шлях до медіаграмотності, що є важливою навичкою 21 століття. Це, як тренування м’язів: студентів треба навчити давати відповіді на питання, коли вони дивляться на об’єкт: що це, навіщо це, коли, хто це дав і для чого. Навчитися шукати відповіді на ці питання, фільтрувати фейки.
Сьогодні багато хто живе у своїй обмеженій екосистемі: в телефоні. І це переважно молоді люди, ба, навіть вже діти.
Можна порахувати, скільки інформації отримує людина щоденно. Але суть не в кількості інформації, а в її якості. Ми проводимо в оточенні інформації майже увесь свій час. Ну, може, за винятком того часу, коли спимо. Інформація різного характеру, різної форми – вербальна, відео, аудіо, візуальна.
«Якість і користь інформації передбачає щоденний вибір і щоденне прийняття рішень. Іти туди чи туди, читати те, що справа чи те, що зліва. І ці щоденні вибори мають бути усвідомлені. Це найважливіше. Навіть, якщо це буде неправильний вибір, він має бути усвідомлений. Бо якщо це буде усвідомлений вибір, то цей неправильний результат для людини, він також буде усвідомлений. І тоді наступного разу людина може зробити правильний вибір. Тобто, усвідомлення і обмірковування результатів – це те, що дуже важливе. Це те, чого в нашій системі освіти ще не дуже добре навчають. В американській навчають. Моя донька ходить тут в 6 клас. Я бачу, як їх вчать оцінювати одне одного за певною системою. А це вже навичка, яку потрібно пропрацьовувати. Якщо молода людина починає це робити раніше, то вона навчиться робити це до повноліття. Над цим треба працювати – над усвідомленням, обмірковуванням кроків, результатів, над критеріями. Я думаю, це така одна із запорук ефективного функціонування молодої людини. Ми в університеті вчимо і можемо бути спокійними що наші випускники в інформаційному просторі дадуть собі раду, як сучасні люди. Ми розробили проєкт з медіаграмотності англійською мовою для наших студентів. Сподіваюся, що з наступного року вдасться запропонувати цей курс для всього університету. Я б дуже хотіла, щоби всі студенти, які будуть мати бажання вивчати це англійською мово, мали можливість це робити. І в цьому також практичне значення мого дослідження в рамках програми Фулбрайта», – пояснює Наталія Гошилик.
Розставляти пріоритети
6 років тому Наталія Гошилик виграла ще один грант від програми ЄС Erasmus Mundus, яка передбачала наукове стажування в Австрійському університеті імені Карла і Франца у місті Ґрац. Вона просто звернулася до одного із засновників еколінгвістики там і запитала, чи не мав би він бажання попрацювати разом. І отримала стипендію. З 2019 року Наталія Гошилик була координаторкою проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» в Івано-Франківській області. В його рамках науковці Прикарпатського працювали зі школами Івано-Франківської області та іншими університетами. ПНУ – викладачі кафедри журналістики і кафедри англійської філології – були задіяні в проєкті, мали свої власні проєкти і працювали над інфомедійною грамотністю.
У 2020 році в межах курсу «Міжкультурна комунікація» зі студентами розпочали реалізацію проєкту «Івано-Франківськ очима іноземців», в якому збирали розповіді іноземців про перебування в Івано-Франківську і зараз усі охочі можуть долучатися й додавати свої відгуки. А ще вона є керівником академічної групи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у проєкті Erasmus+ KA2 “Foreign Language Teacher Training Capacity Development as a Way to Ukraine’s Multilingual Education and European Integration” – MultiEd. Це трирічний проект, в рамках якого ПНУ працює з 8 університетами України та європейськими партнерами.
«Тобто, це не просто англійська заради англійської. А поєднання англійської мови з іншими дисциплінами – наприклад, вивчення математики чи біології англійською, або поєднання цих дисциплін на рівні шкіл. А в університетах – це викладання фахових дисциплін іноземними мовами та знання відповідної методології як ефективно подати інформацію студентам, а не просто провести лекцію чи семінар, наприклад, англійською мовою».
Не закриватися в мушлі.
Час розмови збігає швидко. Говорити хочеться ще і ще, однак доводиться поглядати на. Питаю на завершення – як в сучасному цифровому світі молодій людині зорієнтуватися, що робити, аби досягти успіху. Важливо, – каже моя співрозмовниця, – розуміти прості річ: те, що ви вчитеся в простій школі, звичайному університеті, не зменшує шансів досягнути якихось успіхів. Все залежить, особливо зараз, коли є багато можливостей отримати інформацію, від людини. Від того, як вона буде працювати.
«На центральність і на якісь університету треба дивитися не за тим, де він географічно розташований, а за тим, які там люди працюють. Якби мене питали, як вибирати університети, я би радила заходити на сайти, дивитися, що там написано, які там люди будуть з вами працювати. Це критичний, усвідомлений підхід до вибору вузу. В ПНУ є багато людей, з якими варто працювати для того, аби досягти результатів у майбутньому. Не треба закриватися у своїй мушлі».
Володимир Гарматюк ( Пресслужба ПНУ)